Як то кажуть, нашого цвіту – по всьому світу.
Наприклад, дніпропетровські бізнес-партнери Геннадій Боголюбов і Ігор Коломойський опинилися на 1468 та 1795 місцях зі статками у 1,4 млрд і 1,1 млрд доларів. Натомість аграрій Юрій Косюк та полтавський бізнесмен Костянтин Жеваго ділять 1678 рядок зі статками у 1,2 млрд доларів. А от Віктор Пінчук перебуває там же, де й Коломойський – на 1795 сходинці зі статками в 1,1 мільярда доларів, – Корупція Інфо
Але все це – надто далекі від "призових" позиції, тому приділимо увагу людині, котра підійшла до "фіналістів" найближче. Це, звісно ж, Рінат Ахметов – незмінно найбагатший українець, який цьогоріч піднявся з 771-го місця, яке він посідав в 2016-му, на 359-те. Протягом останніх 12 місяців його статки збільшилися вдвічі – з 2,3 мільярда доларів до 4,6 мільярда. Що ж, до Білла Гейтса чи Марка Цукерберга йому, звісно, далекувато, але загалом наш Рінат показав зовсім непоганий результат. Особливо на тлі країни, де 30% громадян живуть майже за межею бідності.
Мільярдом більше, мільярдом менше…
Втім, дехто з експертів говорить, що інформація, подана Forbes, не те, що неправдива, але вирвана з контексту. Мовляв, укладачі рейтингу безпосередньо в кишені товстосумів не заглядали. Вони лише оцінювали вартість акцій компаній, якими ті володіють. А з акціями історія відома: в залежності від кон’юнктури ринку вони то йдуть вгору, то падають вниз. Враховуючи те, що Ахметов зробив собі бізнес в основному на металі (а метал у 2016-му якраз "не іржавів", а навпаки – дорожчав), не слід дивуватися його доходам за минулий рік.
До речі, вже цього року – через падіння цін на руду та метал – Ахметов може розчарувати редакцію Forbes. Якщо тільки Рінат Леонідович не придумає (спільно зі своїми політичними партнерами), як йому компенсувати збитки. Ми віримо у його цілеспрямованість, адже найбагатший в Україні олігарх продовжує володіти левовою часткою групи "Метінвест". Його компанія СКМ є тримачем 71,24% акцій "Метінвесту", і, це, звісно, далеко не єдине джерело збагачення Ахметова.
Однак з іншого боку, та ж таки група "Метінвест" 15 березня 2017 року заявила про повну втрату контролю над роботою всіх своїх активів на тимчасово неконтрольованій території.
"На підприємства групи "Метінвест" на НКТ прийшли невідомі люди, які зажадали перереєструвати підприємства в юрисдикції невизнаних республік, а також почали інвентаризацію і опис майна. У разі непокори вони погрожували співробітникам підприємств фізичною розправою", – йдеться в повідомленні прес-служби.
Під ударом опинилися щонайменше сім ахметівських підприємств – "Єнакіївський металургійний завод", "Єнакіївський коксохімпром", "Харцизький трубний завод", "Комсомольське рудоуправління", "Краснодонвугілля", "Донецьккокс" та ТОВ "Метален". Отож, чи варто пожаліти Ріната Ахметова, котрий через розв’язану Росією агресію позбувся частини свого бізнесу? Навряд чи.
У бізнесмена лишився ще один козир в рукаві – козир під назвою "Роттердам плюс". Всі знають, що стоїть за цією чарівною формулою, проте перш ніж перейти до її аналізу, згадаймо, як у української влади складалися стосунки із… донецьким вугіллям. Тим самим вугіллям, яким заправляє на Сході компанія ДТЕК, котра в свою чергу належить все тому ж Рінату Ахметову.
Не візьмемо ані вуглини
Для початку повернемося у 2014 рік. Тодішній уряд під проводом Яценюка зайняв недвозначну позицію щодо торгівельних відносин з ОРДЛО.
Ми не купуватимемо вугілля в "ДНР/ЛНР". Це злочин, це фінансування тероризму. Ми розуміємо, що це вугілля дешевше, але вони на ці гроші купують зброю і вбивають наших хлопців,
– говорив Яценюк три роки тому.
"Ми не ведемо жодних переговорів з жодними так званими республіками", – повторив тодішній міністр енергетики Юрій Продан.
А вже у 2015 році наступник Продана Володимир Демчишин зробив одне маленьке, але вагоме уточнення: ми не купуватимемо вугілля у сепаратистів… за завищеною ціною. Тобто якщо злочинці готові демпінгувати, на фінансування тероризму можна й заплющити очі.
"Ми погодилися купувати вугілля за тією ж ціною, за якою купуємо в українських виробників, а це 1100 гривень плюс ПДВ. Щонайменше половина вугілля, що видобувається на непідконтрольній території, має собівартість значно нижчу, ніж ця цифра", – говорив Демчишин у вересні 2015-го.
Наприкінці 2016-го – початку 2017-го постачань вугілля з ОРДЛО українські чиновники перестали соромитися взагалі. Виникла нова концепція: так, антрацит надходить з окупованих територій, але компанії-постачальники зареєстровані в Україні. Вугілля отримало індульгенцію – його проголосили "ворожим" лише наполовину. При цьому про тероризм, "вбивство наших хлопців" і про імпорт з ПАР перестали згадувати взагалі.
"Ми одержуємо з окупованих територій вугілля в обсязі до 9 млн тон на рік. Його там видобувають українські компанії, які зареєстровані на території України і сплачують податки в державний бюджет", – коментує ситуацію віце-прем’єр Володимир Кістіон.
"Це наша земля, це наші надра, всі підприємства зареєстровані на українській землі – нашій, контрольованій, і я не бачу сьогодні іншого варіанту, окрім як отримувати це вугілля", – заявляє й шеф Кістіона, глава українського уряду Володимир Гройсман.
До сказаного слід додати одне невеличке уточнення: "наша земля" і "наші надра" мають цілком конкретні адреси. Одна з них – "ДТЕК Енерго" – компанія, що належить Ахметову. В листопаді минулого року директор з логістики цієї компанії Орест Логунов заявляв, що "ДТЕК Енерго" зацікавлена у збільшенні видобутку та вивезення вугілля антрацитної групи з окупованого Донбасу. В цьому, власне, ніхто й не сумнівався.
Іншими словами, Рінат Ахметов сам у себе вугілля видобуває, а потім компанії, котрі належать йому ж, купують це вугілля у Ахметова і перепродують його Україні. Та ще й за формулою "Ротердам плюс", яку, однак, Ахметов вигадав не сам, а у співавторстві з головою Нацкомісії з держрегулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКДЕКП) Дмитром Вовком, призначеним на цю посаду особисто президентом України Петром Порошенком.
Однак це ще не кінець історії. Справа в тому, що інвесткомпанія ICU (відома багаторічною співпрацею зі структурами Петра Порошенка) скупила значний обсяг облігацій ДТЕК із терміном погашення в 2018 році. Облігації скупали по мінімальній ціні, однак після вигідних для ДТЕК рішень НКДЕКП, їхня ціна зросла на 40%. Гефешт, як бачимо, вийшов вкрай приємним і для ДТЕК, і для ICU. Нічого дивного, адже ще Григорій Сковорода писав, що "Всяк, хто не маже – той дуже скрипить, // Хто не лукавить – той ззаду сидить". Рінат Ахметов і "маже", і "не скрипить". Замість нього "скрипить" середньостатистичний українець.
Роттердам плюс, Україна мінус…
"Роттердам+ – це формула, по якій рахується ціна електроенергії. В ціну закладається вартість вугілля в Роттердамі та перевезення до України. В Роттердам воно потрапляє з різних країн. Справа в тому, що ми його з Роттердаму не веземо – ми використовуємо наше українське вугілля. Просто воно зараховується в тарифах по тих роттердамських цінах", – пояснює експерт з енергетичних питань Андрій Герус.
І додає: через подібні викрутаси увесь фінансовий тягар лягає як на державу, так і на пересічного споживача. Адже та електроенергія, котру виробляють працюючі на вугіллі ТЕС, дедалі більше дорожчає – тариф зростає пропорційно збільшенню ціни на "роттердамський" антрацит Ахметова.
Тим часом державне підприємство "Енергоринок" повідомляє, що станом на кінець лютого поточного року тариф теплової електрогенерації виріс до 1,829 грн за кВт/год, що є історичним рекордом, оскільки попередній був встановлений в листопаді 2016 року і складав 1,826 грн за кВт/год. Також пораховано, що тариф у 1,829 грн співвідноситься із ціною вугілля більш ніж 2550 гривень за тонну.
Але Нацкомісія держрегулювання в сферах енергетики і комунальних послуг виходить з інших цифр. НКРЕКП повідомляє, що ціна вугілля антрацитної групи закладена нею в тарифах у розмірі 2222 гривні за тонну, що є підвищенням попередньої вартості на 26,2-26,5%. При цьому голова комісії Дмитро Вовк покладає відповідальність за збільшення тарифів на організаторів блокади ОРДЛО.
"Формула Роттердам+ діє на все вугілля, що спалюється на станціях теплової генерації. Є блокада чи немає блокади, українцям рахують тарифи по Роттердам+. І цей Роттердам затвердили задовго до блокади", – зазначає Андрій Герус.
За його підрахунками, українці вже переплатили за електроенергію 10 мільярдів гривень.
Однак декому й цього замало. З 1 квітня 2017 року НКРЕКП мала намір підвищити оптову ринкову ціну на електроенергію на 1%. Наразі від втілення такого плану держрегулятор утримався, хоча це, швидше за все, лише відстрочка. Подальше застосування формули "Роттердам плюс", яку нещодавно відмовився скасувати Апеляційний господарський суд Києва, поза всяким сумнівом, тягтиме тарифи вгору.
І малоймовірно, що цьому хтось зуміє перешкодити. Дії окремих ентузіастів, котрі не шкодують часу й сил для ходіння по судових інстанціях, нагадують биття головою об стіну. Що ж до "автора" "Роттердаму", то, згідно із недавнім президентським указом (виданим на виконання плану щодо ротації членів НКРЕКП), чинний голова комісії Дмитро Вовк залишається на своїй посаді ще протягом 18 місяців. Рінат Ахметов, мабуть, цілком задоволений усіма останніми новинами. Задоволений, ймовірно, і президент Порошенко.
Хто ж в такому разі нарікає та почувається ураженим у своїх фінансових можливостях? Всього лише основна маса соціуму, котра працює на збагачення українського олігархату. Так було, є і буде – принаймні, до укладання свіжого рейтингу від Forbes позиції основних гравців енергетичного ринку навряд чи зміняться.
0 коментарі:
Дописати коментар