З 1965, СРСР йшов уперед, озираючись назад, і, врешті решт, звернув собі шию. Сообщает http://newkozak.co.ua
Тепешня українська боротьба за "альтернативне (европейське) "9 Травня", що святкується 8-го - це те саме віддане служіння тому самому радянському "Міфу-про-велику-перемогу", тільки тепер шляхом боротьби з ним.
З точки зору звичайної психології - спроба активно співпереживати подіям 70-річної давнини, з якими у вас не має прямих або асоціативних зв'язків - це ознака доволі важкої психічної хвороби.
Спроба боротися з психічно хворими шляхом піднесення альтернативної хвороби - це вже розлад на розлад, це ще й розлад вторинності.
Україна досі - у пастці епігонства, вічної вторинності, коли головні її міфи пишуться у Москві, або Брюсселі, а єдине, що є нас самостійного (у царині створення Мифу власної історії) - це спроби створення анти-культів.
Навіть, міф "визвольної боротьби", якій, нібито, видається самостійним - є міфом боротьби з міфами Варшави, Берліну, Москви, Стамбулу. А не за Київ.
Для мене Україна стане незалежною від російсько-радянської спадщини, коли і 9-го, і 8-го травня, стрічка буде заповнена кошенятами та шашликами і не буде ні боротьби, ні анти-боротьби.
І ба більше - не буде, Боже збав, ніяких "...державних заходів" з цього приводу.
Хоча я і не проти подивитися пару яких-небуть цікавих досліджень щодо Другої світової.
Алексей Арестович
0 коментарі:
Дописати коментар