– ПРИВІТ,КИЦЮНЬКА! СЬОГОДНІ НАШІЙ БУЛЬЦІ 7 МІСЯЦІВ, ПОЦІЛУЙ ЇІ ВІД МЕНЕ!МИ ВИЇЖДЖАЄМ.. ЗВ’ЯЗКУ НЕ БУДЕ. Я ВСЕ Ж ТАКИ НАБРАЛА І ПОЧУЛА “ОН БОЛЬШЕ НЕ ВЕРНЕТСЯ..”

Я не вдова, я дружина справжнього воїна!
Рік… Минув рік від останньої розмови.

– Привіт,кицюнька! Сьогодні нашій бульці 7 місяців, поцілуй їі від мене!Ми виїжаєм, сама знаєш куди. Треба грузитись в машину,хлопці чекають.Не звони, зв’язку не буде.Люблю вас.Все буде добре!!! Сообщает http://litera.co.ua/



20 – го січня все ж таки набрала і почула в телефоні ті слова:


– Он больше не вернеться


…


Після цього ,все як в тумані …


Тривалі пошуки, телефонні дзвінки, ночі без сну.А потім …Потім Дніпропетровський морг, важкий похорон, нерозуміння дійсності. Відкриття меморіальних дошок на будинку та школі, перейменування вулиці… Час швидко минає,біль втрати не вщухає. Часто запитують як я прожила цей рік , сказати “важко” ,нічього не сказати. Мій СЕРГІЙ справжній ГЕРОЙ, справжній ПАТРІОТ із хоробрим серцем, і я ним пишаюсь !!!


Я не вдова, я дружина справжнього воїна!


Зулінський Сергій Миколайович – (7 квітня 1987 — 20 січня 2015) — молодший сержант Збройних сил України.


Під час війни — доброволець, головний сержант-командир відділення, 81-ша окрема аеромобільна бригада, 90-й окремий аеромобільний батальйон.


28 жовтня 2014-го частина зайняла бойові позиції. На Новий рік побував удома. 19 січня 2015-го передзвонив дружині, оповівши «Привіт кохана, я живий». 20 січня дружина не дочекалася дзвінка й подзвонила сама, почула голос з російським акцентом: «Он больше не вернётся»


20 січня група на 2-х БТР рушила забрати поранених до АД. В умовах щільного туману та за відсутності зв’язку — «глушили» терористи — десантники на БТР-ах потрапили у засідку. Під час бою БТР, в якому «Зулік» здійснював штурм з іншими військовиками, врізався в будівельні конструкції аеропорту та вибухнув. Тоді ж загинули солдати Анатолій Доценко, Іван Євдокименко, В’ячеслав Мельник, Андрій Миронюк, Леонід Шевчук.


Вважався зниклим безвісти. Опізнали його близькі при вивозі з Донецького аеропорту.


Без Сергія лишились батько Володимир Петрович, дружина Катерина, 8-місячна донька Злата, сестра.


3 квітня 2015-го похований у місті Вінниця, Центральне міське кладовище, Алея Слави. В останню дорогу проводили тисячі вінничан.