Ми були настільки близькі, що навіть шкільний атестат зрілості на урочистому зібранні всіх визивали отримувати по одному, а нас вдвох – бо ніхто не уявляв нас нарізно.
На початку двотисячних він з батьками поїхав жити до рф, на їх батьківщину, за урал.
Ми не втрачали зв’язку, переписувались і передзвонювались. Сообщает https://litera1.co.ua/
Коли навесні 2014 ми побачили ту чорну пропаґанду, я написав йому: “Саня, ты ж не думаешь, что о чем говорят по вашему телевидению правда?”
Він не відповів.
Потім сталося те що сталося, я бачив і чув що робили росіяни на Донбасі.
Десь за рік він написав не мені, а чомусь брату, щось про слов’ян які “нє должни ваєвать друґ с друґом”.
Він не знав ким и де є мій брат.
А тепер “руській мір” засилає до нас різного штибу “друзєй Украіни” і “пратівніков путінсково рєжима”.
І горе тим, хто їм знову повірить, цим солодкоголосим твєрськім з бабчєнкамі і іншим “журналістам московсково камсамольца” – бо нас зрадили навіть друзі дитинства.
Вони все втратили в 2014, не ми.
І розплата буде, так створено світ – і не треба щоб в той момент вони були серед нас, а ми серед них.
Валерій Прозапас
0 коментарі:
Дописати коментар