Сьогодні, 15 березня, святкує свій день народження видатний польський кінорежисер і сценарист Єжи Гоффман. Автор культових фільмів “Знахар”, “Прекрасна незнайомка”, “Давня казка – коли сонце було богом”, а також екранізатор романів Генрика Сенкевича “Пан Володийовський”, “Потоп”, “Вогнем і мечем”.
Пише https://prefiksblog.co.ua
Творчість митця так чи інакше стикається з Україною. Починаючи ще зі зйомок фільму “Вогнем і мечем”, режисер поринув у вивчення української історії, і це викликало у нього таке захоплення та інтерес, що він вже не зміг зупинитися і все глибше занурювався в минувшину подій від Богдана Хмельницького аж до Київської Русі.
Поштовхом для створення нового фільму “Україна. Становлення нації” стала книга “Україна – не Росія”, яка однією тільки назвою викликала у Гоффмана великий інтерес. Вона спонукала режисера після прочитання звернутися до істориків. Причому до різних, щоб на основі зібраних матеріалів сформувати свою думку. І дійсно, автор знайшов наукову рівновагу між полярними інтерпретаціями. Допомогли йому у цій виваженості вчені кількох країн, а також його власна, так би мовити, незаангажованість іноземця. Але не тільки книга наштовхнула автора на створення картини.
“Історики, які пишуть не про Україну, а про Малоросію, тобто російські історики ще царського періоду – це ж вони створили таку термінологію: великороси і малороси. Мовляв, і ті, і другі – “роси”, тобто росіяни, і немає ні українців, ні України. Ось такі речі спонукали мене створити цей фільм”, – зазначив автор.
У першій серії фільму “Від Русі до України“ охоплюється період від Київської Русі до часів національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Друга серія має назву “Україна чи Малоросія”. У ній зображено події періоду від українсько-московського союзу часів Хмельницького до кінця ХІХ століття. Третя – “Разом назавжди” – від кінця ХІХ століття до Другої світової війни. І четверта частина – “Незалежність”. Паралельні назви другої і третьої серій – “Народження нації” та “Становлення нації”. У цих двох частинах показано, як лідери Гетьманщини швидко асимілювалися у Російській імперії. Як говорить автор фільму: “Жадоба до орденів була сильнішою за тягу до автономії України”. Це призвело до того, що через століття передовим національно свідомим митцям та науковцям довелося розплачуватися за прагнення до автономії власною свободою і можливістю творити.
У період Української революції 1917-1921 років неспроможність нації об’єднатися в монолітну єдність і протистояти зовнішній загрозі призвела до втрати можливості стати незалежною, а також до підкорення більшовицькою Росією. У фільмі йдеться і про репресії інакодумців, про знищення української інтелігенції, Голодомор. Про те, що українська нація у період сталінізму буда доведена до межі і факт її існування був питанням, про супротив більшовикам на Західній Україні, як свідчення нескореності й незнищенності. Гоффман відверто показує роль Російської імперії, а потім і СРСР у тих трагедіях, яких зазнали українці.
Задум автора стрічки полягає у провокації, щоб спонукати молодь до вивчення своєї історії, до прагнення пошуків істини.
“Я б хотів, щоб молода людина, переглянувши стрічку, могла розпрямити плечі і відчути, що їй є чим пишатися, що за нею стоїть така ж велика історія, культура, якою можуть похвалитися сусідні держави. Я хотів, щоби молодий українець, хоча історія його народу непроста і нелегка, переглянувши стрічку, вийшов сповнений оптимізму, а не з відчуттям, що він якась там жертва історії”.
Свою роботу режисер доповнив відео, аудіо, ілюстраціями та архівними документами, які збирав власноруч. Фільм супроводжують коментарі Гоффмана.
Робота над фільмом завершилася у 2008 році. Після презентації стрічки в Одесі професор Одеського національного політехнічного університету, завідувач кафедри історії та етнографії Григорій Гончарук заявив журналістам, що за такий блискучий фільм про Україну Єжи Гоффман заслуговує звання Героя України. Але і досі жоден український телеканал не показав цю гучну знакову картину.
Свого часу Гоффману запропонували екранізувати роман Василя Шкляра “Залишенець. Чорний ворон”, та він відмовився. Аргументував це тим, що книга йому не сподобалася. А можливо, режисеру просто притаманні деякі стереотипи. Маючи єврейське походження, був неприємно вражений, як він сам сказав, антиєврейським сюжетом “різати москалів, ляхів і жидів”.
Богдан Ступка, який зіграв Хмельницького у стрічці “Вогнем і мечем”, і Гоффман у житті були два побратими. “Мені хотілося з ним дружити, розповідати найпотаємніше, сидіти за одним столом і дивитися один одному в очі крізь скло чарки. Таких людей у моєму житті було дуже небагато”. І коли Ступка пішов із життя, Гоффман був у великій скорботі. Він говорив, що із життя пішов не тільки величніший актор, художник, а померла його близька людина: “Я не можу без сліз говорити, – зізнавався Єжи Гоффман. – Втратив близького друга, мого Богданчика, людину, яка була рідною мені по крові”.
Після окупації Криму, Єжи Гоффман разом з Евою Шикульською, Барбарою Брильською, Анджеєм Вайдою, Кшиштофом Зануссі, Войцехом Марчевським, Яцеком Блавутом, Яном Новіцьким виступив із підтримкою українського народу:
“Дорогі українські друзі, у цю важку хвилину хочемо підтримати вас морально і висловити свою солідарність з вами. Боротьба за гідність, незалежність та мир є найбільшою чеснотою. Жоден з нас не може спокійно спостерігати за тим, що зараз відбувається в Україні. Для кожного останні місяці були часом молитви – молитви за вільну та незалежну Україну. Ми пишаємося вашою витримкою та хочемо ще раз підкреслити – ми з вами!”
У 2018 році він підтримав звернення Європейської кіноакадемії на захист ув’язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова.
Зараз режисер працює над новим фільмом, сюжетом до якого стануть спогади власного дитинства. Але за словами Єжи Гоффмана, найбільшою мрією життя, було створення трилогії за історичним романом Генрика Синкевича. І хоч картини знімалися з кінця до початку, автор гордий тим, що втілив у життя свої жадання, адже мало кому щастить, знімати омріяне.
0 коментарі:
Дописати коментар