“Колонна, якій не було краю від початку до кінця. Соляра та блакитний дим над колоною. Хлопець в гражданці зі сльозьми на очах, мабуть атошник… сотні киян з телефонами…” – пише у своєму Facebook волонтер Ірина Солошенко, передають Патріоти України, продовжуючи:
Групка французів в захваті перепитуючі кожного разу у перекладача… Я стояла всі сорок хвилин, поки вони рухались, піднявши праву руку і показуючі хлопцям – V пальцями…. вони махали у відповідь, сигналили…
Все це вже було. Тільки була ніч, бо взимку ніч це після обіду. 23-ого січня 2015 року. Красноармійськ… на виїзді. Ми сиділи в кафе з людьми вивезенними з Водяного.
Всі розмерзалися. Ноги були мокрі, туман і сирість були страшенні, втома декількох днів в АТО,…
Емоціїї п’ятирічної Олі, яка півроку жила без світла в підвалі, а зараз невідривно дивилася мультикі і їла гарячий борщ…
Жінки вивезенні пили чай, плакали, наперебій розповідали про жахі, пережиті…
“Дядя Серьожа” знайшов безутішну жіночку, яка не змогла вибратися в Донецьк, бо перекрили перевезення і ввели перепустки, а де ж їх взяти, ніч… а там, в онкоцентрі її онук…
І кожен із нас, волонтерів, дзвонить кудись, намагається вирішити, допомогти….
Скрізь регіт мультгероїв на екрані почувся лязг заліза по асфальту. Гуркотіла колона танків.
Я тоді вискочили на вулицю, стала на узбіччі, підняла руку і тримала це переможне V…. поки вони їхали. Я щось кричала їм, мені так хотілося, щоб вони бачили, що їх підтримують. Сльози катилися, було холодно, я намагалася посміхатися. Хлопці їхали в Піски, прямо в бій…
Так от сьогодні мені було зовсім не соромно, що я плакала, поки йшла колона. Мене трусило як тоді.
Я хочу, щоб всі поважали свою Армію. Вона тільки вчиться і формується. Так, вона не ідеальна, вона не з картинок але саме вона захищає мій і ваш спокій.
Я хочу, щоб ми навчилися поважати своїх Захисників. А якщо вони якісь не такі, на вашу думку, так підніміть свою ідеальну дупу з зручного крісла чи дивану і замініть їх!
Так. Треба проводити паради, так треба навчитися дивитися їм в очі. Україна є тому, що вони гинуть за неї. Пам’ятайте про це завжди.



Групка французів в захваті перепитуючі кожного разу у перекладача… Я стояла всі сорок хвилин, поки вони рухались, піднявши праву руку і показуючі хлопцям – V пальцями…. вони махали у відповідь, сигналили…
Все це вже було. Тільки була ніч, бо взимку ніч це після обіду. 23-ого січня 2015 року. Красноармійськ… на виїзді. Ми сиділи в кафе з людьми вивезенними з Водяного.
Всі розмерзалися. Ноги були мокрі, туман і сирість були страшенні, втома декількох днів в АТО,…
Емоціїї п’ятирічної Олі, яка півроку жила без світла в підвалі, а зараз невідривно дивилася мультикі і їла гарячий борщ…
Жінки вивезенні пили чай, плакали, наперебій розповідали про жахі, пережиті…
“Дядя Серьожа” знайшов безутішну жіночку, яка не змогла вибратися в Донецьк, бо перекрили перевезення і ввели перепустки, а де ж їх взяти, ніч… а там, в онкоцентрі її онук…
І кожен із нас, волонтерів, дзвонить кудись, намагається вирішити, допомогти….
Скрізь регіт мультгероїв на екрані почувся лязг заліза по асфальту. Гуркотіла колона танків.
Я тоді вискочили на вулицю, стала на узбіччі, підняла руку і тримала це переможне V…. поки вони їхали. Я щось кричала їм, мені так хотілося, щоб вони бачили, що їх підтримують. Сльози катилися, було холодно, я намагалася посміхатися. Хлопці їхали в Піски, прямо в бій…
Так от сьогодні мені було зовсім не соромно, що я плакала, поки йшла колона. Мене трусило як тоді.
Я хочу, щоб всі поважали свою Армію. Вона тільки вчиться і формується. Так, вона не ідеальна, вона не з картинок але саме вона захищає мій і ваш спокій.
Я хочу, щоб ми навчилися поважати своїх Захисників. А якщо вони якісь не такі, на вашу думку, так підніміть свою ідеальну дупу з зручного крісла чи дивану і замініть їх!
Так. Треба проводити паради, так треба навчитися дивитися їм в очі. Україна є тому, що вони гинуть за неї. Пам’ятайте про це завжди.

0 коментарі:
Дописати коментар