Про це Gazeta.ua розповідає українка Наталія Сімерецька, яка 15 років живе у Парижі.
“В кінці року роботодавці декларують доходи працівників за 12 місяців. Враховують також додаткові заробітки. Я зараз на біржі праці. Розповім чому. По-перше, отримую виплати на 300 євро менші, ніж мала зарплату. По-друге, минулого року я працювала. Нам задекларували суму більшу лише на п’ять тисяч. Але при цьому працювала день і ніч, рідше бачила своїх дітей. Ще й змушена платити більше податків, бо маю роботу. Наприклад, для дитини у шкільній їдальні є вісім тарифів. Чим більше заробляють батьки, тим більше платять за харчування дитини. Припустимо, один заробляє тисячу євро і платить два євро в день. А інший вісім тисяч євро і платить вісім євро за тарілку, – розповідає Наталія.
Але французи переважно таки є трудоголіками. Усі працюють і потрапити для них на біржу – це жах. Вони привчені платити податки і задоволені цим . Після народження довгожданої дитини, її через 3 місяці віддають у дитячі ясла й повертаються до праці”.
У Франції є податок за те, що живеш у цій країні. Фактично це плата за повітря.
“Мій чоловік не хоче бути власником квартири. Тут дуже багато різних податків. Якщо маєш квартиру повинен щороку платити податок на землю, на якій стоїть будинок, на нерухомість та на послуги комунальників. Навіть, якщо живеш в орендованій квартирі, платиш державі 100 євро з людини в рік. Гроші йдуть на ті красиві тротуари, квіточки, доріжки, ремонти. І те ніхто не вкраде. Ці гроші йдуть на людей. Навіть далеко в горах за тисячу кілометрів, якщо там є будинок, буде прокладений асфальт, каналізація, Інтернет. Це було ще в 2002 році. Також є податок на басейн, бо він вважається розкішшю”.
Є також податки на плодоовочеві дерева, якщо вони ростуть на території вашої землі. Щоб піти з вудочкою на свою річку і ловити рибу потрібно купувати сертифікати.
“Тут наша різниця у ментальності. Податки платяться продумано. Якщо в селі у когось є яблуня чи корова, значить він не піде за яблуками чи молоком в супермаркет. Таким чином відбираєте у когось роботу. За тим же принципом ніхто нікого не підвозить, бо є таксі, – каже Натілія.
Мій чоловік, коли вперше приїхав на українську дачу запитав, чому не має спільної каналізації. Пояснюю, що не всі можуть за це заплатити. Хто дасть гроші за бабку пенсіонерку, яка має копійки. Чоловік питає: “А комуна?”. Французи звикли жити комунами. Якщо в них село — всі скидаються хто скільки може, а не скільки в кого вистачить наглості. Для чоловіка було дивним бачити розкидане сміття. В них такого не має, все швидко прибирається”.
0 коментарі:
Дописати коментар