Давно хотів про це написати.Зараз дуже жваво розганяється тема про “тимчасові непорозуміння” поміж братськими народами.
Мовляв, це все політики заварили, а прості росіяни і українці от-от помиряться, але політики знову ж таки не дають це зробити і сварять, і сварять ці два братські народи. А американці і європейців ще й олії у вогонь підливають. А ще пак – вони ж і розсварили нас братчиків вікових.
Ну, для людини, яка хоч трохи цікавилась би історією взаємовідносин між цими двома народами питання взагалі закрите, а для тих, хто боксер, футболіст, чи співак Дорн, все ще відкрите. Тож, спробую я звернутися до наших ненаситних гастролерів та “спортсменів без кордонів”.
Якось не хочеться розписувати всю історію набігів на Київ з Північного Сходу, їх сотні. Почав би з поняття “імперія”. Коли ми говоримо слово “Імперія”, то поруч із цим словом неодмінно стоїть слово “колонія”. Так от, якщо Росія імперія, а Україна підконтрольна їй територія з корінним населенням, яке має свої звичаї, культуру, мову тощо, то скоріш за все Україна колонія. І, якщо подивится на взаємовідносини російської імперії (умисно пишу з маленької літери) та української колонії, то вони не набагато кращі, а може і гірші ніж у болгар з османами, чи у конкистадорів з майя. Вирізані міста і села, спалені церкви, монастирі і бібліотеки, розграбовані скарбниці – це лише початок “братських взаємовідносин колонії з імперією. Заборона застосування мови тубільців в усіх сферах життя. Заборона тубільської церкви, прокляття і анафеми. Далі – більше. Масові переселення (улюблена забава імператорів), мільйонні розстріли і знищення тубільців голодом. Це та невелика частина, про яку ми маємо пам”ятати завжди, коли нам говоритимуть про стратегічне партнерство колонії з імперією.
Допитливий боксер, чи темпераментний естрадний співак може заперечити, мовляв всі імперії вже сконали, живемо у іншому світі і всіляке таке. Ні, не сконали. Відносини Росії і України у світлі останніх років це підтверджують. Ніколи колонізатор не перейде на мову тубільця! Ніколи колонізатор не товаришуватиме з аборигеном, чуєте, ніколи! Він буде говорити про братство, видурюючи золото за кольрові скельця, але ставлення колонізатора до колонізованого завжди будуть менторським та зверхнім.
Подівіться, як їх плющить уже більш як чотири роки поспіль, а все чому? Бо тубільці організувалися і вийшли на вулиці щоб позбутися статусу колонії і вигнати конкистадорів з рідної землі. Процес досі триває.
Тож дорогі мої боксери та співаки. Іноді краще їсти, аніж говорити. Ще можна співати… А ще краще відвідувати лекції розумних людей та читати літературу. Тубільську.
Костянтин Холодов, капелан ВСУ
Джерело
0 коментарі:
Дописати коментар