Ніколи не очікуйте від дрібних людей великих вчинків.
Подивіться на нашу політичну так звану еліту, яка зараз при владі. Задайте собі питання: з яких родин вони, в яку школу ходили, які вузи закінчували? Спробуйте собі уявити, які фільми вони дивились, які герої у них були у юності… А далі подивіться, що вони в своєму житті досягнули. Можливо, якийсь внесок в науку зробили? Або у військову справу, чи в юриспруденцію. Взагалі, який у них до цього був найкращій фаховий результат праці, до початку їх політичної діяльності?
Що ж ви очікуєте від цієї «еліти», яка б’є світові рекорди лише по корумпованості, професійній некомпетентності та відсутності культури. Гарно у неї виходить лише зраджувати своїх політичних «вождів» та перебігати до інших, аби залишитись при владі…
Потрібна критична маса виборців, які скажуть: слухай, якщо усе твоє уміння – це гарно говорити та обіцяти, то почни свою політичну кар’єру у селі. Доведи, що своєю політичною діяльністю можеш об’єднати людей, зробити щось корисне в районі, області.
Ментальні зміни нашого виборця розтягнуті в часі на десятки-десятки років. У нас є на це все час?
На жаль, ми «з’їли» практично весь свій час, який нам було дано на засвоєння політичних уроків сторічної давності. І всі силові варіанти вже «з’їли». І навіть третій Майдан, якщо він станеться, він уже не має права на силу. Тому що, як тільки в нас, не дай Боже, буде Майдан із застосуванням сили, світові гравці можуть остаточно втомитися від України. Вони можуть сказати: слухайте, ця країна нездатна будувати державу.
І це буде на руку тільки одній людині — тому, хто прагне довести, що необхідно провести кордон України по карті 1939 року.
Обидва Майдани – вони мали, безумовно, позитивні наслідки для розвитку нашого громадянського суспільства. Але Майдани спроможні зупинити диктатуру, але не спроможні будувати демократію.
Бо демократія потребує справжньої, якщо хочете, аристократичної політичної та духовної еліти суспільства. Ця еліта на майданах не народжується.
Перш за все, демократія — це критична маса середнього класу, це ліквідація бідності, це, принаймні, 50% людей, які усвідомили, що честь, гідність не розмінюються на гречку. А бідні люди… Як ви до бідних людей прийдете зі словами про честь та гідність, коли вони отримують 2-3 тисячі гривень і їм треба утримати родину, вижити треба з цими тарифами комунальними.
А наш уряд займається антиконституційною діяльністю, бо бідність культивує.
Він своєю податковою політикою, тарифною політикою остаточно руйнує середній клас, малий і середній бізнес, які є основою демократії. Середній клас – це ж не
тільки дрібні і середні власники, це високооплачувані спеціалісти. Це вчителі, лікарі, наукова, творча, культурна інтелігенція. Це військові. Оце є середній клас. І цей середній клас має бути захищений такою платнею, що за гречку не піде голосувати ніколи.
Де у нас це все?
В нас вся система і дії уряду руйнують соціально-економічну базу демократії.Джерело
0 коментарі:
Дописати коментар