Досить рідко пишу пости у FB, але історія, яка нещодавно сталася зі мною і побратимами в Карпатах варто того аби присвятити цьому час



Я не ходжу до церкви. Мій храм – ліс. У вільний від роботи та справ час я йду саме туди. Ліс живе своїм життям: має свої Закони та порядки, свою природу і свій характер.

Мені байдуже, який це ліс і де він знаходиться: в Житомирській чи Івано-Франківській області, на Волині або Чернігівщині. Тому що, це наш віковічний, прадавній, український ліс! Сообщает https://viche1.co.ua/

Під час своєї журналістської практики я зробив досить багато матеріалів на цю тему. Варварські вирубки Карпат, нищення Національних природних парків, цинічна вирубка заповідників…і це далеко не весь перелік тих порушень, які мені довелось фіксувати в українських лісах. Лісники-шкідники і продажні лісопатологи, керівництво правоохоронних органів і директори лісгоспів, які криють один одного, директори заповідників з власними пилорамами. Кругова порука, відкати і хабарництво – ось головні синоніми в Україні до словосполучення «лісова галузь».


Працював я здебільшого у Львівській, Закарпатській областях та на Поліссі. Але нещодавно, до мене звернулись небайдужі патріоти з Івано-Франківщини. Ситуація з тутешніми лісами така як скрізь. Гори лисіють, ліс їде в Європу, а замість вирубаних гектарів нічого не саджають (а якщо й саджають, то роблять це з величезним пафосом і виключно під камери).







Наприклад, курортне село Микуличин. Місцеві, які втомилися від постійних вирубок – повідомили, що працівники тутешнього лісгоспу вже давно втратили будь-який страх та совість. Адже, почали нищити рубками Карпатський національний природний парк (так як територія лісгоспу межує з парком. І зникнення декількох десятків гектарів ніхто не помітить). Але помітили! Ми вирушили до місць вирубок. Підняли коптер – пересвідчилися вирубки є. І тут почалося – поліцейські, слідчо-оперативна група, лісники, мисливствознавець району, синьолобі місцеві, сільська лісова мафія та інший цікавий контингент. Причина конфлікту – у побратимів із собою була зброя. Але з дозволами і офіційно зареєстрована. Та місцеві почали «качати» на те, що ми знаходимось на території Національного парку зі зброєю. Власне хочемо браконьєри ти. Окей. Але ж набої у нас гумові і жодного пострілу не було здійснено. А ось у відповідь на питання: то ж чому в Національному парку йдуть вирубки – зацікавлені особи почали «екати», «нукати» і розповідати про стиглість лісу і коли його треба прибирати. Байка стара, як світ, котру знає кожен лісничий. І тутешній теж не виявися винятком. Держслужбовець із зарплатнею розміром 4800 приїхав на джипі Nissan Juke, який коштує близько 20 000$. А зареєстрований автомобіль, увага – на його дружину! Класика.







Але кульмінацією подій став наш наступний візит у цей масив. Місцеві лісові царьки організували підконтрольних собі лісорубів, зацікавлених місцевих, спілку АТОшників на власній прикормці, щоб увесь цей рух розібрався зі злісними порушниками спокою місцевих лісових браконьєрів. Близько 10 годин в блокаді на дорозі. Погрози спалити машини, бити нас до непритомності, прямі погрози вбивстом. І це все прямо перед поліцейськими, які сказали, що нічого не чують.







Далі – більше. Із настанням сутінок місцеві відверто почали провокувати нас на бійку. Прокльони і матюки в наш бік, штовханина, намагання зірвати шеврони. Та ми розуміли для чого це все. Аби потім і звинувати нас у нападі на селян. Проте, першими напали саме вони. Одному з наших бійців в одній з штовханин було пробити биткою голову, вибито декілька зубів та пробита щока. А хлопець після того як прийшов до тями декілька разів говорив,що взагалі не пам’ятає, як прибув на місце події. Але поліцейські змовчали і цього разу. В подальшому, на місце приїхала внутрішня охорона Буковелю (такий собі силовий блок), з’явились «сині» місцеві і все почалося наново. Транспорт, на якому ми приїхали неодноразово хотіли перекинути. Але завдяки грамотним діям наших бійців цього не сталося. На місце прибув заступник начальник місцевої поліції…і, начебто, градус конфлікту стих. Але… все продовжилося у Яремчанському райвідділку. Півночі нас допитували і намагались пришити бодай-якусь статтю. Це було зробити вкрай важко. Адже, ми нічого не порушували і гне вчиняли жодних протиправних дій. А на питання: чого ми тут? Відповідь від слідчих була одна: «ти мені тут поумнічай, зараз один дзвінок і всі місцеві знову тут. І ви вже точно нікуди не поїдете». Та й апогеєм спілкування з правоохоронцями стало викрадення з нашого автомобілю мого професійного обладнання: карти пам’яті з камери. Саме тієї, де була зафіксована бездіяльність поліції та погрози ділків. Відповідь на прохання повернути: зібрати знову місцевих? Відповідь на це: до зустрічі в прокуратурі, пане слідчий!







Подібна реакція на нашу діяльність ще раз доводить пов’язаність владних структур на всіх рівнях щодо питання вирубок українських лісів. Поліція покриває лісників, лісники за накрадене будують приватні пилорами і створюють фірми, які завжди перемагають на тендерах, що стосується лісових питань. Кругова порука. І так буде тривати доти, поки це замкнене коло буде розірвано. Нас не зупинити. Боротьба триває! Невдовзі будуть названі імена усіх зацікавлених осіб з боку лісової мафії та тих, хто дахує нелегальні вирубки в туристичному серці Карпат.


#Операція_ліс


Igor Vdovin

    Blogger Comment

0 коментарі:

Дописати коментар